Заповнення журналів і перевірка зошитів у 5–6 класах, зміна програм та робота в друкованих посібниках – юридичне розʼяснення про навчання в класах НУШ
“Нова українська школа” продовжує відповідати на запитання читачів. Нова добірка присвячена реформі “НУШ”. Зокрема, читайте в матеріалі:
✔ як проаналізувати ефективність впровадження НУШ у початковій школі;
✔ чи можна змінити навчальну програму на 6 клас, якщо вже затвердили модельну програму на 5–6 класи;
✔ чи може адміністрація школи тиснути на вчителя з приводу вибору навчальної програми та підручників;
✔ друковані посібники: чи будуть передаватися з класу в клас та чи можна буде переобрати;
✔ як заповнювати журнали та перевіряти зошити в 5–6 класах НУШ.
– Як провести аналіз концептуальних засад НУШ і забезпечення виконання Держстандарту за чотири роки навчання (2018–2021) у початковій школі нашого закладу освіти?
Питання проведення аналізу освітньої діяльності ЗЗСО (внутрішнього або зовнішнього моніторингу чи самооцінювання) щодо дотримання / недотримання, ефективності / неефективності впровадження концептуальних засад реформи “Нова українська школа”, а також питання виконання Державного стандарту початкової освіти цього ж закладу з 2018 до 2021 років за своїм змістом є фактично загальним та вузькоспеціалізованим питаннями про одне й те саме.
Якщо розглядати загальне питання винятково в практичній площині, то проведення будь-якого моніторингу чи самооцінювання потребує відповідного інструментарію, використання якого дозволить отримати певні узагальнені висновки.
Зараз ключовим всеукраїнським зовнішнім моніторингом впровадження реформи “НУШ” залишається моніторингове дослідження впровадження реформи “Нова українська школа” в закладах загальної середньої освіти”, що розпочалося з наказу Міністерства освіти й науки України від 08.10.2019 № 1274 “Про затвердження програми проведення моніторингового дослідження впровадження реформи “Нова українська школа” в закладах загальної середньої освіти”, предметом якого є “процес формування наскрізних умінь в учнів початкових класів в умовах впровадження реформи “Нова українська школа”, а також ставлення до реформи різних стейкхолдерів“.
Зі змістом, інструментарієм (формами спостереження, анкетами та опитувальниками, компетентнісними завданнями), висновками цього моніторингового дослідження можна ознайомитися тут. Звісно, такі моніторинги – це макрорівень, але його предмет та інструментарій цілком піддаються адаптації та застосуванню на рівні закладу освіти при проведенні ним внутрішнього моніторингу.
Пізніше, 25 лютого 2020 року, набрав чинності Порядок проведення моніторингу якості освіти, затверджений наказом Міністерства освіти й науки України від 16.01.2020 № 54 (далі – Порядок), що фактично визначив механізми проведення внутрішнього або зовнішнього моніторингу, метою якого є “виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, у закладах освіти, встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, оцінювання причин відхилень від цілей”.
Вказаний Порядок визначає, що внутрішній моніторинг ініціюється та проводиться на рівні закладу освіти. Заклад освіти може визначати порядок проведення внутрішнього моніторингу з урахуванням вимог цього Порядку та інших актів законодавства.
Порядок визначає:
1. етапи моніторингу (планування та підготовка, розробка програми моніторингу (до якої додається графік його проведення), проведення дослідження, збір та оброблення результатів моніторингу, аналіз та інтерпретація результатів моніторингу, оприлюднення результатів моніторингу);
2. методи проведення дослідження (опитування (анкетування, інтерв’ювання), тестування, спостереження за освітнім процесом та освітньою діяльністю в закладах освіти, фокус-група, аналіз документації закладів освіти, їх засновників, аналіз статистичних даних про стан системи освіти за встановленими формами звітності, інші методи, визначені в програмі моніторингу);
3. форми моніторингу (безпосереднє чи опосередковане одержання інформації від учасників дослідження, одержання інформації без залучення учасників дослідження);
4. вимоги до програми моніторингу (мета й завдання, суб’єкти, об’єкти, форми та методи, індикатори, умови (у тому числі місце проведення), процедури проведення, порядок визначення результатів моніторингу, строки та форми їх узагальнення, а також оприлюднення результатів моніторингу (інформування про них);
5. вимоги до мови, місця та звіту про проведення моніторингу тощо.
Вочевидь для отримання закладом відповідей на питання, що пов’язані з його освітньою діяльністю, такому закладу необхідно або стати учасником зовнішнього моніторингу, або спробувати провести його самотужки.
Своєю чергою, для проведення самооцінювання в закладі освіти є вже готовий інструмент “EvaluEd” – інформаційно-аналітична система для зовнішнього оцінювання та самооцінювання освітніх та управлінських процесів у ЗЗСО, яка розроблена, впроваджується та постійно вдосконалюється Державною службою якості освіти України. Як повідомляє розробник, за результатами самооцінювання з використанням “EvaluEd” керівник закладу освіти отримає узагальнений розгорнутий звіт, що включатиме оцінювання за чотирма напрямами діяльності та окремими критеріями, а також інформацію, отриману під час анкетування учасників освітнього процесу, спостережень і вивчення документації.
Для отримання відповіді на питання щодо виконання чи невиконання закладом освіти Державного стандарту початкової освіти в період із 2018 до 2021 року, а також щодо дотримання відповідних вимог до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувачів початкової освіти за освітніми галузями, таке питання можна визначити як предмет внутрішнього моніторингу в закладі освіти.
– Чи може заклад освіти змінити модельну програму для 6 класу (у 2023/2024 н. р.), якщо на 5 клас (2022/2023 н. р.) обрали інтегрований курс і модельну програму, призначену для 5–6 класів?
– Я вчителька 5 класу НУШ. Обрала програму з української мови та підручники за нею. Цьогоріч у 5 класі 18 учнів, наступного року буде 30. В ОТГ та області ніхто більше не обрав цієї програми та підручника. Тому адміністрація школи вирішила (без мене) замовити підручники іншого автора. Мені сказали переобрати програму і викладати за нею. Скажіть, будь ласка, чи не порушуються тут права вчителя? До кого можна звернутися?
Ці два питання стосуються академічної автономії закладу, повноважень його педагогічної ради та академічної свободи вчителя, що, зокрема, полягає й у праві на вільний вибір форм, методів і засобів навчання, у тому числі й підручників.
Стаття 11 Закону України “Про повну загальну середню освіту” (далі – Закон) визначає зміст поняття “академічна автономія” закладу загальної середньої освіти (частина перша).
Так чи так, заклад освіти самостійно розробляє та використовує одну освітню програму на окремому рівні (наприклад, на рівні базової середньої освіти, 5—9 роки навчання), на окремому циклі (наприклад, на першому циклі базової середньої освіти, 5—6 роки навчання), або наскрізну освітню програму, розроблену для декількох рівнів освіти (1—9, 5—11, 1—11 роки навчання). Звісно, усе залежить від того, на яких рівнях (циклах) загальної середньої освіти заклад провадить освітню діяльність.
Варіацій та комбінацій тут може бути багато. Наприклад, у школі можуть використовувати освітню програму початкової освіти (1—4 роки навчання) і наскрізну для базової та профільної середньої освіти (5—11 роки навчання), або ж наскрізну освітню програму для початкової та базової середньої освіти (1—9 роки навчання) та освітню програму для профільної середньої освіти, або взагалі освітні програми для кожного циклу, що визначені частиною другою статті 10 Закону, і так далі.
Школі треба ухвалити рішення щодо “основи” своєї освітньої програми (програм) – розробляти її на основі типової, що затверджує МОН, чи на основі “нетипової”, що вже затвердила Державна служба якості освіти України.
Для повноти “картини” необхідно згадати про два складніші варіанти:
а) розробити таку “основу” (це може зробити фактично будь-яка особа) і подати її до Державної служби якості освіти України відповідно до Порядку проведення експертизи та затвердження освітніх програм повної загальної середньої освіти, розроблених не на основі типових освітніх програм, а вже у випадку затвердження – використовувати для розроблення освітньої програми конкретного закладу;
б) пройти інституційний аудит на високому рівні й потім затвердити власну освітню програму (така програма затвердженню ДСЯО не підлягає (частина четверта статті 11 Закону)). Але планові інституційні аудити на період воєнного стану не проводяться, а позапланові – під питанням, оскільки дозвіл на їхнє проведення має давати МОН лише “за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов’язань України” (постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303).
Рішення про використання закладом освіти освітньої програми, розробленої на основі типової або іншої освітньої програми, ухвалюється педагогічною радою закладу освіти. Освітня програма схвалюється педагогічною радою і затверджується керівником закладу.
Обмеженням академічної автономії закладу є те, що не можуть затверджуватися та використовуватися освітні програми, які не передбачають досягнення учнями результатів навчання, визначених державними стандартами.
У будь-якому випадку компонентами освітньої програми закладу є навчальний план і навчальні програми – модельні (рекомендовані МОН) або власні, що затверджені педагогічною радою.
Тож, відповідаючи на перше питання, якщо обставини вимагають від педагогічної ради змінити один із компонентів програми, вона має достатньо повноважень для того, щоб ухвалити відповідне рішення в будь-якому форматі – від внесення часткових змін (наприклад, шляхом виключення однієї модельної навчальної програми з одночасним включенням навчальної програми, затвердженої педагогічною радою) і до викладення освітньої програми в новій редакції чи взагалі затвердження нової освітньої програми.
Що стосується другого питання – вказівок вчителю “оберіть іншу навчальну програму та викладайте за нею” – то вочевидь це порушення частини першої статті 54 Закону України “Про освіту”, згідно з якою педагогічні працівники мають право на академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі. При цьому, звісно, мається на увазі освітня програма конкретного закладу, затверджена за зазначеними вище правилами. Крім цього, згідно із частиною четвертою статті 38 Закону, керівник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний створювати умови для реалізації прав та обов’язків усіх учасників освітнього процесу, у тому числі реалізації академічних свобод педагогічних працівників.
Про вибір та конкурс підручників і вплив вчителів на ці процеси вже надавав роз’яснення офіс освітнього омбудсмена. Про це писала й “Нова українська школа”. Зважаючи на те, що освітній омбудсмен діє з метою забезпечення належних умов для реалізації права особи на освіту в системі освіти й має досить широкі повноваження, то в ситуації, яку викладено в запитанні, логічним кроком буде звернення до саме до нього.
– Чи буде друкований посібник для 1 класу надаватися дітям на постійне користування (назавжди)? Чи він буде передаватися від класу до класу (відповідно, писати й малювати в ньому не можна)?
– Обираємо друковані посібники для 1 класу НУШ на 2023/2024 н. р. Чи буде обраний посібник тепер постійно друкуватися для наступних перших класів, чи наступні першачки зможуть змінити автора?
Зважаючи на те, що використання в навчанні посібників, робочих зошитів із друкованою основою є не обов’язковим, а винятково добровільним, то, відповідно, способи їх використання на рівні нормативно-правових актів не визначено.
Зважаючи на це, необхідно звернути увагу на Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу і викладання навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2022/2023 навчальному році, надіслані листом МОН від 19.08.2022 № 1/9530–22, а саме додаток 2, що стосується початкової школи.
Щодо використання навчальних посібників та робочих зошитів із друкованою основою, у цих Рекомендаціях неодноразово вказується те, що такі допоміжні засоби використовуються в процесі формувального оцінювання, зокрема:
а) оцінювальне судження учитель може письмово зафіксувати в робочих зошитах учнів, навчальних посібниках із друкованою основою, у зошитах для діагностувальних робіт, на інших носіях зворотного зв’язку з учнями/батьками (у паперових/електронних щоденниках учнів тощо);
б) оцінювальне судження щодо виконання усних, практичних навчальних завдань учитель може зафіксувати в робочому зошиті з того предмета, на уроці з якого завдання виконувалося, або на іншому носії зворотного зв’язку з учнями/батьками;
в) учитель перевіряє кожну роботу учня як у робочих зошитах, так і в навчальних посібниках із друкованою основою, а також діагностувальні роботи, роботи, виконані за допомогою технічних засобів навчання, роботи художньо-перетворювальної та проєктної діяльності;
г) для підсумкового оцінювання в кінці навчального року достатньо мати записи оцінювальних суджень у робочих зошитах, навчальних посібниках із друкованою основою (якщо такі використовуються), зошитах для діагностувальних робіт, носіях взаємозв’язку з батьками, у класному журналі.
Зважаючи на викладене вище, очевидним є висновок, що ці засоби навчання ніяк не можуть передаватися в незмінному вигляді від класу до класу і працювати в них можуть як учень, так і вчитель.
Щодо друку навчальних посібників, робочих зошитів учнів із друкованою основою, вибору авторів, то варто ознайомитися з листом Міністерства освіти і науки України від 27.01.2023 № 1/1299–23, бо є велика ймовірність того, що аналогічні алгоритми будуть використовуватися і надалі.
Питання перспектив постійного використання навчальних посібників, робочих зошитів учнів із друкованою основою замість підручників уже вивчалося “Новою українською школою” і надалі перебуває в “зоні особливої уваги”.
– Де знайти вимоги до заповнення класного журналу та ведення і перевірки зошитів у 5—6 класі НУШ? Якими нормативними документами користуватися?
Враховуючи відсутність деталізованих та конкретних нормативно-правових актів, які повністю регулюють ці питання, тут можна застосувати принцип автономії закладу освіти та вчителя.
Водночас із рекомендаційних матеріалів можемо виокремити:
1) Методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів 5-6-х класів, які здобувають освіту відповідно до нового Державного стандарту базової середньої освіти. Вони є допоміжними, зокрема, у частині загальних критеріїв оцінювання результатів навчання і зразка свідоцтва досягнень;
2) Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу та викладання навчальних предметів / інтегрованих курсів у закладах загальної середньої освіти у 2022/2023 навчальному році (лист МОН від 19.08.2022 № 1/9530–22) – висвітлюють питання перевірки зошитів у розрізі освітніх галузей.
У контексті вже згаданої автономії закладу та вчителя цікавими є рекомендації Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Це листи від 14.11.2022 № 506/11–10 “Методичні рекомендації щодо заповнення сторінок класного журналу в 5 класі з іноземних мов (англійська, німецька, французька)” та від 28.10.2022 № 463/11–10 “Методичні рекомендації щодо заповнення сторінок класного журналу в 5 класах НУШ”.
Окремо варто згадати наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10.05.2011 № 423 “Про затвердження єдиних зразків обов’язкової ділової документації в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності” (зі змінами), а також Інструкцію з ведення класного журналу 5-11(12) класів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджену наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 № 496. Наведені накази не зареєстровано Міністерством юстиції України, тому фактично це рекомендаційні документи.
Відповідно до Інструкції з ведення ділової документації в закладах загальної середньої освіти в електронній формі (наказ Міністерства освіти і науки України від 08.08.2022 № 707) та в умовах послідовного впровадження електронного документообігу, у тому числі електронного класного журналу, згадані вище зразки ділової документації та Інструкція 2008 року поступово втрачають свою актуальність навіть як рекомендації.
Зважаючи на значну кількість рекомендацій щодо ведення журналів, роботи із зошитами, вчителям не просто розібратися в цій різноманітності, але варто зауважити, що однозначно встановити “правильність” чи “неправильність” відповідної роботи вчителя теж не можливо.
Володимир Божинський, науковий співробітник Аналітичного центру “ОсвітАналітика” Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціально для “Нової української школи”