Який він – СУЧАСНИЙ урок літератури?

Дата: 08.05.2023 10:55

Кількість переглядів: 32

Навіть десятки років тому важко було уявити собі вчителя (а поговорити хочеться саме про сучасних учителів), який би за своє професійне життя не побачив суттєвих соціально-політичних змін, які б спричинили і зміни освітніх підходів. Але це відбувалося раз на 20-40 років.

Що можна сказати про сучасну освіту в умовах правового режиму воєнного стану? Освітній процес організовано зо очною, дистанційною або змішаною формами навчання. І за останні три роки кожен учитель вимушений був стати – «сам собі режисер».

Учителі-практики констатують: психотип учня закладу загальної середньої освіти, м’яко кажучи, змінився кардинально; діти не розрізняють реальний світ і цифровий; діджиталізований підхід (цифровий підручник) з можливістю чотирьох робочих спроб (!) для виконання будь-якого завдання лише посилює ефект глобальної навчальної гри. 

Змінилася освітня парадигма. Передача системних знань як мета навчання у закладі освіти далеко в минулому. І зміст освіти (освітня мета уроку) навряд чи на першому місці. Опанування теми уроку стає вторинним, а на перше місце виходять емоційно-розвивальні можливості освітнього процесу.

І це сталося не за останній рік. Ще 10 років тому результати вибіркового онлайн-опитування батьківської громади показали, що на перше місце вимог (претензіій) до школи батьки висувають питання виконання вчителем певний соціальних ролей і адекватності у взаємодії з учнями під час освітнього процесу.

Відповідно виникло питання про те, що вчителю вже недостатньо бути просто гарним вчителем. Спектр соціальних ролей розширився. 

Нові соціальні та професійні ролі вчителя – це модератор, тьютор, фасилітатор, штурман, коуч.

На сайті naurok.com.ua розміщено цікаву статтю Л. В. Прилуцької [4] з промовистою назвою «Сучасний педагог: тьютор, модератор, навігатор, фасилітатор чи просто вчитель?» (https://naurok.com.ua/dopovid-suchasniy-pedagog-tyutor-moderator-navigator-fasilitator-chi-prosto-vchitel-226655.html).

Дозволимо собі зацитувати один із найцікавіших моментів цього матеріалу:

СУЧАСНИЙ УЧИТЕЛЬ:

• Не просто вчить, а вчить просто.

• Глибоко знає теорію і практику компетентнісного, особистісно орієнтованого, діяльнісного підходів, вміє це перевести в практичну площину.

• Розуміє, що сучасною дидактичною одиницею є не урок, а тема [4].

Які ж соціально-професійні ролі виконує сучасний вчитель?

Знову повертаємося до питання, який урок вважати сучасним? Поворимо насамперед про урок літератури.

Сьогодні система навчання літератури в закладах загальної середньої освіти характеризується своєю багатогранністю, багатоманітністю, новизною цифрових і емоційно-розвивальних підходів. Якщо ж говорити про урок як явище в освітньому процесі, то можемо стверджувати, що це явище багатоаспектне. Відповідно урок – це різноманітність підходів, методик, технологій. Розуміння саме сучасного уроку наразі неможливе без тлумачення недостатньо вивченого терміну «поліфункціональність».

Сучасний урок літератури – поліфункціональне, багатоаспектне явище в освітньому процесі, поєднання методичних традицій і новаторства.

Тобто зважаємо на три показники:

1. Сучасний урок – явище багатоаспектне.

2. Передбачається застосування (поєднання) різноманітність підходів, методик, технологій.

3. Акцент робиться на недостатньо вивченому терміні «поліфункціональність» щодо уроку.

На формування і виокремлення ознак поліфункціонального уроку впливали і пошуки сучасних науковців стосовно удосконалення й розвитку підходів до уроку літератури (особливо останні 5-7 років): 

Говоримо про:

спрямованість на особистість учня (забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії);

гнучкість структури уроку (освітня мета, по суті, стає вторинною);

формування критичного мислення учнів (обґрунтування достовірності інформації, знаходження причин і альтернатив ситуації, вміння приймати зважені рішення).

У сучасних джерелах можна знайти лише окремі посилання на тлумачення поняття «поліфункціональний урок», бо термін є ще маловивченим, навіть провокативним. Однак, тлумачення такого складного поняття засвідчує розвиток нової парадигми навчання, появу якої спричинили зміни в дидактиці й методиці останнього десятиліття, а особливо кількох років локдаунів і активного застосування дистанційного навчання в умовах правового режиму воєнного стану в Україні. 

Більшість новацій, які пов’язані з організацією освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти за очною, дистанційною (онлайн) або змішаною формами навчання, спочатку формуються в реальних умовах вчителів-практиків. Такі новації є продуктом педагогічного досвіду і намаганням учителів покращити процес навчання, підвищити рівень засвоєння, донести матеріал у максимально зручних і ефективних формах викладу.

Але поняття «поліфункціональності» іншого ґатунку. Воно виникло у сфері дидактів і методистів, які привернули увагу широкої наукової спільноти до появи нових технологічних підходів до підбору, структурування, систематизації окремих етапів та елементів уроку.

На сьогодні однією з провідних статей щодо вивчення поліфункціонального уроку є дослідження Світлани Кириленко та Ольги Кіян «Поліфункціональний урок у системі STEM-освіти: теоретико-методологічні та методичні сегменти» [3]. 

Дозволимо собі процитувати роздуми С. Кириленко та О. Кіян: «…Сучасний урок – багатофункціональне, багатоаспектне явище в освітньому процесі, що відображає поєднання традицій і інновацій; засіб встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин між учителем і учнями. Зазвичай вимоги до нього диференціюються науковцями відповідно до сфер пізнавального, творчого та емоційного розвитку учнів і передбачають: можливість організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх пізнавальних потреб; ускладнення його змісту на основі поглиблення й реферування навчального матеріалу; домінування його розвивальних можливостей над інформаційною насиченістю; парність завдань дивергентного та конвергентного типу; максимальне розширення кола пізнавальних інтересів дітей сфери пізнавального розвитку); домінування власної дослідницької практики над репродуктивним засвоєнням знань; спрямованість на інтелектуальну ініціативу учнів (сфера творчого розвитку); актуалізація лідерських здібностей, формування пізнавальної самостійності, критичності та лояльності в оцінці ідей, змагальної спрямованості тощо (сфера афективного розвитку)…» [3, с. 51].

Спеціально процитували визначення повністю, щоб продемонструвати ще одну тенденцію сьогодення. З невеликими відмінностями це визначення підходить до розмови про сучасний урок будь-якого навчального предмета. Що ж відбувається на уроці літератури? 

Тенденціями в сучасній гуманітарній освіті є усвідомлення учнями власної національної своєрідності, ментальної самобутності, а в глобальному плані – усвідомлення і розвиток ментального іміджу країни загалом, що вимагатиме залучення нових методик під час викладання мовно-літературних навчальних предметів. 

Необхідно використовувати нові підходи і зосереджувати увагу на:

-    Усвідомленні ментального коду українців як самобутньої місії нашого народу.

-    Позитивному мисленні під час освітнього процесу, а саме – створення стану душевної гармонії і вміння володіти своїми емоціями і діями.

-    Створенні на уроці й в позаурочній діяльності ситуації успіху («переможець», який позитивно мислить у найскладніших ситуаціях, має почуття відповідальності перед оточуючими, родиною, друзями, країною, світом і здатність керувати своїм життям).

-    Виховання учня як громадянина України, патріота своєї держави. 

Зазначене виражається у формуванні того емоційно-розвивального освітнього простору, без якого стає неможливим сучасний урок, особливо урок літератури. 

- Формування позитивного мислення.

- Створення ситуації успіху.

- Розвиток емоційного інтелекту.

Позитивне мислення

Позитивне мислення цікавить нас як спосіб життя, усвідомлена життєва позиція. Ще В. Гумбольдт запевняв: «Прийде час, коли хвороби визнають наслідком невірних думок». 

Емоційно-розвивальне спрямування сучасного уроку літератури направлене на те, щоб сформувати емоційно виважену, духовно вільну і самодостатню особистість, яка б цінувала і пишалася приналежність до унікального етноутворення, яким є українство як своєрідне політичне і культурне явище.

Психологи давно вже обґрунтували думку, що життя людини – результат того, що вона сама думає про себе і світ. Урок літератури, виважений аналіз художніх творів допомагає учням сформувати думку, що одним із важливих інструментів розвитку і успіху людини є саме позитивне мислення. Позитивне мислення – це не слабкість, намагання погоджуватися з усім, незалежно від того, влаштовує тебе щось чи ні. Чудовим прикладом може стати розмова про «гру в радість» героїні американської письменниці Елеонор Портер Поліанни, яка навчила мешканців містечка Белдінгсвіль (як би ми зараз сказали) – емпатії. Вмінню співчувати іншим, дивуватися дрібницям, берегти родинні стосунки, навіть плекати спогади про нещасливе кохання, цінувати просте вміння ходити, можливість зустрічатися з друзями, викликати посмішку на обличчі того, хто за роки нещасть забув про здатність посміхатися. 

Суть позитивного мислення не в тому, щоб не помічати, не аналізувати і не намагатися виправити негативні емоції, події. Позитивне мислення допомагає адекватно і швидко орієнтуватися в ситуації, розуміти свої можливості і діяти конструктивно.

Щоб змінити зовнішній світ, необхідно змінити себе: навчитися правильно (позитивно) ставитися до себе і оточуючих, ситуацій, історичних подій минулого, вміння планувати прийдешнє. 

По суті, робота щодо вміння позитивно мислити – це вміння виховувати в учнів лідерські якості. Лідер завжди мислить позитивно. 

Як це буде виражатися на уроках літератури?

Максимально намагатися не давати завдань на пошук негативу в художніх творах і персонажах, а якщо давати такі завдання, то з метою аналізу негативних ментальних рис у персонажеві і в собі (роботи учнів над собою).

Головна перевага позитивного мислення – створення стану душевної гармонії, що супроводжується продукуванням правильних думок. 

Що таке правильні думки для дитини? Особливо на етапі становлення особистості, у період, коли учні «випробовують» себе, свої сили, здібності (5–8 класи). Формуємо у дитини правильний стереотип «переможця», а не «переможеного» (руйнування стереотипу меншовартості, який упродовж попередніх поколінь насаджувався з різних ідеологічних причин у свідомості українців). Важливою є думка, що «переможець» має відчуття відповідальності й здатність керувати своїм життя, над чим можна ефективно працювати на уроці літератури. Надзавданням є робота на перспективу – створення у старших класах власної позитивної «моделі світу» (навчити реалістично сприймати всі події в своєму житті, історії, мріяти (проектувати успіх). 

Позитив – це пальне для мотивації. До вивчення культури інших країн, народів, знання чужих мов, розуміння мистецтва і літератури своєї країни і тих, які можеш відвідати.

Створення на уроці літератури ситуації успіху

Я запитувала учнів (і студентів), які асоціації у них виникають зі словом «успіх». І ще 5 років тому відповідь була приблизно такою – це так звана «американська мрія», швидке збагачення, кар’єрне зростання, матеріальна винагорода. Але ж УСПІХ не може бути випадковим! До нього треба йти, над собою варто працювати. Матеріальне збагачення, суспільне визнання – лише результат зусиль, внутрішнього налаштування. 

Крім того, для дитини з особливими освітньому потребами в інклюзивному класі успішність дуже відрізняється від того, що ми будемо вимагати від учня класу з поглибленим вивченням певних предметів і готовністю до жорсткої конкуренції в навчанні.

 Але успіх як мрія – це визначення певного комплексу цілей та способів їх вирішення, це пошук соціальних, психологічних та інших засобів для досягнення мети. Досвідчений учитель знає, як створити (на прикладі конкретного художнього твору) позитивну атмосферу навчання, максимально орієнтовану на кожного учня, залежно від його здібностей і уподобань.

Навмисно не занурююся в конкретні приклади викладання літератури, щоб не загубилася серед розмірковувань думка про потужний виховний аспект ситуації досягнення успіху кожною дитиною на уроці. У тих ситуаціях, в яких сучасні вчителі (іноді після сигналу «Відбій повітряної тривоги!») говорять про «добре і вічне», враховуємо, що емоційна позитивна мотивація на уроці літератури формує в учнів вміння не опинятися в ситуації «психологічної порожнечі», бути готовим/готовою сповна насолодитися своїм успіхом. Бо успіх – це результат кропіткої постійної роботи, результат інтелектуального розвитку, цілеспрямоване набуття знань у певній сфері.

Про одну навчальну ситуацію все ж таки розкажу. Через багато років викладання мови і літератури в закладах загальної середньої освіти і в закладах вищої освіти я змирилася зі «страшною» для філолога думкою (далі мають стояти кілька смайліків emoji (будь ласка, уявіть самі, які б тут краще було поставити емоції…), що не всі наші учні люблять, розуміють, хочуть знати художні твори, читати взагалі у вільний і шкільний час також. Мабуть, знову мають бути смайли, але вже з іншими емоціями. І що? Як бути? Які знайти слова, коли ти – філолог, і справа честі зробити так, щоб хоча б на уроці текст звучав. З цього момента більше не пишу про emoji, кожен учитель має право на свої емоції. 

Уявімо собі ситуацію: один учень – лідер в класі, спокійний, виважений, інфантильний, байдужий до літератури (і навчання взагалі), він вже знає, що все його життя буде пов’язане із цифровими технологіями. І будь-який вчитель в його очах в питаннях цифровізації світу, звичайно, програє. Але за лідером, звісно, весь клас «не може собі дозволити» читати, відповідати. Все! Провал! Література програла бій з реальністю в 9-Б класі.

І тут я запитую, як правильно пишуться слова «девайс» і «ґаджет». І яка між ними різниця з технічної точки зору. Це був зірковий час для майбутнього айтішника, учні дізналися, що комп’ютер і телефон – це девайси, бо ці пристрої складні, самостійні і багатофункціональні. А флешка і навушники – це ґаджети (відповідно прості технічно, несамостійні, бо мають підключатися до іншого пристрою, виконують одну визначену функцію). А ще слово «ґаджет» використовував вже В. Шекспір, і означало це слово – «застібку для одягу» (це вже додає вчитель, «виростаючи» в очах айтішника). Звичайний годинник – це пристрій, а смарт-годинник – це девайс. І так далі. Поліфункціональний урок вимагає нетрадиційних рішень, вміння боротися за увагу учнів, мотивувати так, як вони розуміють, яким способом здатні вчителя почути. Чи треба розказувати, що весь 9-Б почав читати, а айтішник мав беззаперечне право коментувати усі технічні питання, періодично нагадуючи класу, що лідер на боці вчителя. До речі, всі навчилися грамотно писати слова «девайс» і «ґаджет».

Розвиток емоційного інтелекту (ЕІ)

У 1990 році два психологи Джон Маєр і Пітер Саловей ввели в науковий обіг поняття «емоційний інтелект». З 1995 року ЕІ як ключовий показник того, з чого складається життєвий успіх, стало головним питанням наукових пошуків Деніела Ґоулмана. 

Перша фраза на обкладинці книги Д. Ґоулмана дуже промовиста: «Книжка, яка змінює уявлення про те, що означає бути розумним». Наприкінці XX століття концепцію емоційного інтелекту підхопили американські педагоги, започаткувавши програми «соціального й емоційного навчання» (скорочено SEL) [1, с. 8-9].

В освітньому процесі йдеться про формування в учнів самоконтролю, емпатії, співчуття, вміння слухати, вирішувати конфлікти і співпрацювати з іншими людьми.

Іноді формування необхідних для життя соціальних і емоційних навичок на уроці літератури слугують не лише додатковою мотивацією для навчання, а й важливим способом для наших учнів розібратися в собі та в інших людях, відповісти на внутрішні складні питання. 

У будь-який момент на уроці (цей момент обирає сам учитель) можна попрацювати над розвитком емоцій. Через систему специфічних запитань до учнів. І ці запитання, як правило, пов’язані і з темою уроку літератури, і прочитаним твором.

Наприклад:

• Чому головні релігійні книги людства називаються священними? 

• Чому різні народи мають несхожі традиції (правила, забобони)? Що лежить в основі цієї несхожості? 

• Що означає слово «родовід»? Що для будь-якої людини означає її родовід?

• Чому тема кохання присутня в творчості майже всіх письменників/поетів? Чи однаково зображують кохання митці різних національностей?

• Чому важливо наперед дізнатися про культуру і літературу іншої країни, в яку ти плануєш поїхати?

• Чи змінюється твоє ставлення до української культури, коли ти ознайомлюєшся із культурою/літературою інших країн?

• Яким має бути настрій людини, яка пише вірші про нещасне (щасливе) кохання?

• Чи можна визначити національні особливості народу за творами лише одного письменника (представника цієї нації)?

• Чи є в суспільстві уявлення про «несвоєчасне» кохання? З чим пов’язане уявлення про таке кохання?

• Що означає фраза «боротися за своє кохання»?

• Чи може гра бути (стати) мистецтвом?

• Що означає «слідувати за своєю мрією»? 

• Чому треба робити висновки із невдач і поразок? Що дає людині таке розуміння причин невдач? 

• Чи здатна людина змінитися кардинально? Що має статися для таких змін у людині? 

• Чи може добра справа врятувати людину? Що означає «робити людям добро»?

• Чи знаєш ти людей, які не читають взагалі (не люблять читати)? Які риси характеру має людина, яка любить читати?

• Що має відбуватися в житті людини (автора), щоб ця людина почала писати художній твір?

• Що станеться у світі, якщо всі люди будуть порушувати правила поведінки та норми моралі?

Наостанок хочеться нагадати, що розум допомагає здобути професію, а емоційний інтелект – зробити в цій професії кар’єру. 

Рада була б прочитати роздуми колег щодо зазначених особливостей сучасного поліфункціонального уроку. Уроку, вимоги до якого за останні кілька років сформували вчителі-практики, герої освітнього фронту. 

Учительська спільнота довела, що немає такого виклику, організаційного і методичного, з якими би не справилися наші мужні і непереможні педагоги. Вчителі-практики рухають, розвивають, змінюють обличчя української освіти. І Україна обов’язково переможе, бо можливі зміни спочатку оформляються у свідомості героя (персонажа, або українського вчителя), а потім стають реальністю. 

Перемога – це те, як цієї зими ми проводили уроки/заняття в темряві, без стабільного провідного інтернету, перериваючись на оголошення повітряної тривоги, переживаючи за своїх учнів. Це була віра не в павербанк, генератор і мобільний інтернет, а в ЗСУ. 

Освіта змінилася на краще. Роками тепер можна узагальнювати і збирати фішки і родзинки, які виникли і виникають в онлайн-просторі дистанційного навчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ґоулман Д. Емоційний інтелект /Деніел Ґоулман; пер. з англ. С.-Л. Гумецької. Х.: Віват, 2020. 512 с. 

2. Забавляєва Т. А., Пюрко В. Є. Організація навчально-виховного процесу на засадах педагогічки партнерства в умовах реалізації Концепції нової української школи / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю (14-16 червня 2018, м. Мелітополь, Україна). Ред.-упоряд. Дубяга С. М., Чорна В. В., Яковенко І. О. Мелітополь: ФОП Однорог Т. В., 2018. С. 119-121.

3. Кириленко С., Кіян О. «Поліфункціональний урок у системі STEM-освіти: теоретико-методологічні та методичні сегменти». Рідна школа, 2016. № 4. С. 50-54. 

4. Прилуцька Л.В. Сучасний педагог: тьютор, модератор, навігатор, фасилітатор чи просто вчитель? // https://naurok.com.ua/dopovid-suchasniy-pedagog-tyutor-moderator-navigator-fasilitator-chi-prosto-vchitel-226655.html.

5. Цюпак І. М. Сутність дефініції «тьютор» у сучасному просторі дошкільної освіти / Підготовка сучасного педагога дошкільної та початкової освіти в умовах розбудови Нової української школи: збірник матеріалів Всеукраїнської з міжнародною участю науково-практичної конференції. Херсон: ТОВ «Борисфен-про», 2018. С. 51-53.

Головний спеціаліст директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України; доцент кафедри української філології Київського національного лінгвістичного університету, канд. пед. наук К. В. Таранік-Ткачук

« повернутися