Вчительська «скарбничка»: ідеї для інтерактивної роботи учнів
Поговоримо про способи активного залучення школярів до навчальної діяльності
Використання педагогічних інструментів, які викликають позитивні емоції в учнів та сприяють розкриттю їхнього внутрішнього мотиваційного потенціалу, дозволяють забезпечити ефективне та продуктивне навчання. Існує багато різноманітних дієвих технік і прийомів, серед яких особливою популярністю користуються інтерактивні методи. Адже вони допомагають створити комфортні умови для активної взаємодії учнів у режимі діалогу, моделювати різні ситуації, спільно розв'язувати проблеми й занурюватись у реальну атмосферу ділового співробітництва. Саме цьому напряму присвячена Всеукраїнська інтернет-конференція «Практичний інтенсив: інтерактивні методи навчання», під час якої ми розглянемо теоретичну та практичну складові цієї технології та поговоримо про ефективні способи її використання.
А ще ми підготували декілька простих, але ефективних прийомів, які сприятимуть розвитку інтелектуальної автономності та соціальної компетентності учнів.
«Колекціонер»
Це один із універсальних прийомів інтерактивного навчання, який можна використовувати при вивченні будь-якого предмета. Він дозволяє встановити чіткі міжпредметні зв'язки та продемонструвати учням, як знання пов'язані з реальним життям. Також він допомагає організувати довгострокову цілеспрямовану роботу учнів протягом вивчення однієї теми великого обсягу та отримати конкретний результат під час узагальнення у формі проєкту.
Перед початком вивчення нової теми запропонуйте учням збирати колекцію протягом певного часу. Предметами цієї колекції може бути все, що завгодно: фотографії певних об'єктів, наклейки, фантики від цукерок, етикетки з товарів, рослини, каміння, різноманітні матеріали тощо. Вибір об'єктів для колекції залежить від шкільного предмета та теми, що вивчається.
Наприкінці вивчення теми учні приносять свої «колекції» та оформлюють альбом. Якщо предметів не дуже багато, можна зробити один альбом, якщо багато – об'єднайте учнів у групи та запропонуйте їм створити групові колекції. У ці альбоми вклеюються або поміщаються будь-яким іншим способом зібрані експонати, до кожного з яких надається супровідна інструкція. До речі, підсумковим продуктом може бути не лише альбом. Колекцію можна оформити у будь-якому вигляді – коробки з камінням геометричної форми, гербарію чи стенду.
Після оформлення потрібно провести захист колекцій. Попросіть учнів заздалегідь підготувати виступ, у якому вказати кількість предметів, стисло представити експонати та розповісти про найцікавіші предмети.
Наприклад, на початку вивчення теми «Прикметник» можна запропонувати учням зібрати колекцію обгорток від кондитерських виробів, у назвах яких є прикметники. Результатом цієї робити має стати оформлений альбом зі зібраними матеріалами, кожен з яких містить короткий опис прикметника (зокрема число, рід, відмінок). Цей прийом допоможе звернути увагу учнів на практичне використання мовних одиниць у повсякденному житті та сприятиме кращому запам’ятовуванню навчального матеріалу.
Кейс-метод
Кейс-метод – це неймовірна захоплива техніка навчання, сенс якої полягає у письмовому описі конкретних реальних ситуацій, що сталися у професійній сфері або у повсякденному житті. Це своєрідне технічне завдання, під час виконання якого учні мають проаналізувати ситуацію, розібратися в суті проблем, запропонувати можливі рішення та вибрати найкраще. Джерелами для формування кейсів можуть бути:
• художня та публіцистична література;
• інформація зі ЗМІ;
• статистичні дані, звіти;
• наукові статті;
• побутові ситуації тощо.
Створення кейсу – це доволі складна творча робота, яку можна організувати за таким алгоритмом:
• визначення теми, якій присвячено ситуацію;
• формулювання цілей та завдань;
• визначення проблеми;
• пошук необхідної інформації;
• створення ситуації.
Є такі види кейсів:
• стандартні (часто повторювана ситуація за тих самих обставин, що має одні й ті самі джерела);
• критичні (нетипова ситуація, що руйнує початкові розрахунки та плани, й потребує радикального втручання);
• екстремальні (унікальна ситуація, що не має в минулому аналогів, та призводить до негативних змін);
• ситуації-оцінки (опис конкретної події та вжитих заходів, оцінка причин, механізмів та наслідків);
• ситуації-ілюстрації (конкретний приклад, що демонструє закономірності та механізми соціальних процесів, позитивну та негативну діяльність особистостей та колективів, ефективність використання методів та прийомів роботи);
• класичні, «живі» ситуації.
Під час розробки кейсу варто врахувати такі особливості:
• ситуація має відповідати віковим особливостям учням;
• базою ситуації має бути реальний, а не вигаданий сюжет (тобто, «як є», а не «як може бути»);
• ситуація має відрізнятися драматизмом і проблемністю, містити необхідну кількість інформації, показувати як позитивні, так і негативні приклади;
• текст має бути цікавим і простим (доцільно включати висловлювання та діалоги її учасників);
• кейс не повинен містити підказок щодо вирішення проблеми, але супроводжуватись чіткими інструкціями щодо роботи з нею.
Конкретна ситуація може бути представлена як у вигляді тексту, так і у вигляді аудіо-, відеозапису.
Ділова гра
Ділова гра – це ефективний метод навчання активізації творчої діяльності учнів, оскільки знімає протиріччя між абстрактним характером навчального предмета та реальним характером професійної діяльності. Вона імітує реальне життя, що заохочує школярів експериментувати та застосовувати різні способи поведінки під час розв'язання різних проблем і соціальної взаємодії. Під час підготовки ігор потрібно врахувати декілька правил:
• гра має бути значимою для учасників;
• сюжет, має відповідати віковим і психологічним особливостям учнів;
• ролі мають містити чітко визначені функції;
• керувати грою має педагог або добре підготовлений учень;
• гра має бути цікавою та невідрепетованою, заздалегідь розучувати ролі не потрібно.
Ось декілька видів ділових ігор, які можна проводити під час уроків:
Імітаційні ігри
Під час цієї гри відтворюється діяльність будь-якої організації чи підприємства, імітувати можна події або конкретну діяльність людей. Для проведення ігор розробляється модель-п'єса ситуації, між учнями розподіляються ролі з «обов'язковим змістом», які характеризуються різними інтересами. Школярі, які не отримали ролі, спостерігають за перебігом гри та беруть участь у її заключному аналізі. Ось декілька прикладів проведення ігор на уроках:
• української мови. Під час вивчення теми «Публіцистичний стиль» можна пограти в редакцію газети, де відбувається робота над номером (організаційна нарада, написання матеріалів, коригування тексту, верстка, аналіз номера);
• іноземної мови, Задля відпрацювання тематичної лексики можна пограти в «Супермаркет» (процес купівлі та продажу товарів);
• географії. Тут буде доречною гра в туристичну фірму, яка розробляє маршрути та тури для подорожей.
Операційні ігри
Ці ігри доцільно проводити на уроках, що мають практичну спрямованість, бо вони допомагають змоделювати відповідний робочий процес і відпрацювати виконання конкретних операцій. Наприклад, на уроках «Основи здоров'я» для відпрацювання навичок перев'язки можна розіграти «шпиталь» або «медпункт». На уроці біології чи технології можна пограти у «ферму» чи «теплицю».
Діловий театр
Основне завдання цього прийому – вдосконалити вміння учнів орієнтуватися в різних обставинах, давати об'єктивну оцінку своїй та чужій поведінці, встановлювати контакти з людьми. Учасники мають мобілізувати весь свій досвід та знання, вжитися в образ тієї чи іншої особи, зрозуміти її вчинки, оцінити обстановку та побудувати лінію поведінки.
Для проведення гри заздалегідь пишеться сценарій, де описуються конкретні ситуації, які можна вирішити у межах заняття, призначаються ролі та визначаються завдання персонажів. У старших класах можна запропонувати учням такі ролі:
• генератор ідей;
• аналітик;
• організатор, який сумнівається;
• лідер;
• програміст;
• журналіст;
• блогер тощо.
У молодших класах варто пропонувати учням простіші ролі (художник, математик, історик, мандрівник, незнайка, спостерігач, експериментатор).